довбиш

ДО́ВБИШ, а, ч., заст. Литаврист.

Хай в литаври вдаре довбиш, Хай заграють сурмачі (Щог., Поезії, 1958, 203);

Десь опівдні до литавр, які стояли біля стовпа на майдані, підійшов довбиш з короткими палицями і почав барабанити (Панч, Гомон. Україна, 1954, 256).

Значення в інших словниках

1. Довбиш — До́вбиш іменник чоловічого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. довбиш — -а, ч., заст. Литаврист.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довбиш — ЛИТАВРИ́СТ (музикант, який грає на литаврах), ДО́ВБИШ заст. Хай в литаври вдаре довбиш, Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі (Я. Щоголів).  Словник синонімів української мови
4. довбиш — Довбиш, -ша м. Литаврщикъ. Серед базару став коло стовпа довбиш та й почав бити в бубни. К. ЧР. 373.  Словник української мови Грінченка