довбонути
ДОВБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і без додатка, розм.
1. Підсил. до довбну́ти.
Він знову довбонув кілька разів кайлом і відвалив чималий шар [землі] (Ткач, Плем’я.., 1948, 59).
2. З силою ударити, штовхнути.
А може, то такий прийом новий, — Візьмуть і книжкою.. Добряче довбонуть по голові? (Еллан, І, 1958, 259).
Словник української мови (СУМ-11)