довгорукий

ДОВГОРУ́КИЙ, а, е. З довгими руками.

В кутку підпирав стіни високий Семен Мажуга, з запалими грудьми та довгорукий, весь як складаний ножик (Коцюб., II, 1955, 44);

Алієв, високий і сухий, довготелесий, довгорукий, промовляв, як завжди, вдумливо, повільно (Донч., II, 1956, 143).

Значення в інших словниках

1. Довгорукий — Довгору́кий прізвище  Орфографічний словник української мови
2. довгорукий — -а, -е. З довгими руками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довгорукий — див. довгий  Словник синонімів Вусика