довгостроковий
ДОВГОСТРОКО́ВИЙ, а, е. Виданий на довгий строк.
Колгоспи широко користуються короткостроковими і довгостроковими кредитами (Хлібороб Укр., 1, 1965, 16);
// Який триває, діє довгий час; тривалий.
Поглиблення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва створює міцну основу для довгострокових торгових угод (Ком. Укр., 9, 1962, 17).
Словник української мови (СУМ-11)