довгошиїй
ДОВГОШИ́ЇЙ, я, є. З довгою шиєю.
На передній тачанці з молодою сидів сам Данило Перехрест — довгошиїй, у чумарці з сивим смушковим коміром (Чаб., Шляхами.., 1961, 90);
Прекрасна вона [гагара] на воді, струнка, довгошия й сліпучо біла (Вишня, II, 1956, 177);
*Образно. На броненосці знову знявся крик, і довгошиї гармати знову заворушились (Панч., Гарні хлопці, 1959, 24).
Словник української мови (СУМ-11)