довершувати
ДОВЕ́РШУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОВЕРШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех.
1. Доводити що-небудь до кінця, закінчувати; завершувати.
Поїхав [пан Зефірин] за границю довершувати свої студії (Фр., II, 1950, 370);
Ми багато славних справ довершим (Дор., Серед степу.., 1952, 87);
Що не зробили мертві, мали довершити живі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 198);
// Закінчувати вершити (у 1 знач.) що-небудь.
2. уроч. Виконувати, здійснювати що-небудь.
Як лінивих ти картав за ожиріння! Сам же прагнув щось велике довершить (Тич., II, 1957, 315);
Тимчасовий уряд взагалі і далі довершує гнобительську політику російського імперіалізму! (Смолич, Мир.., 1958, 266);
Чи знав я, що в страшну, рішучу мить Далеко десь, при Керченській затоці, Він достославний подвиг довершить?(Рильський, II, 1956, 222).
Словник української мови (СУМ-11)