довженний
ДОВЖЕ́ННИЙ, а, е, розм. Те саме, що довжеле́зний.
Кучма насунулась йому на очі, ..а довженні сиві вуса аж до грудей доставали (Стор., І, 1957, 335);
Ми їхали довженним білоруським селом (Досв., Вибр., 1959, 83);
Зимові вечори і досвітки довженні, як море (Фр., І, 1955, 153).
Словник української мови (СУМ-11)