довіритель
ДОВІРИ́ТЕЛЬ, я, ч., юр. Той, хто видав кому-небудь довіреність.
За договором доручення одна сторона (довірений) зобов’язується виконувати за рахунок і від імені другої сторони (довірителя) доручені йому останнім дії (Цив. кодекс УРСР, 1959, 46).
Словник української мови (СУМ-11)