довірливо

ДОВІ́РЛИВО. Присл. до дові́рливий.

Вона довірливо сперлась на його рамено (Коб., І, 1956, 73);

Вона дивиться на хлопця тепло й довірливо, ніби читає Максимові думки (Цюпа, Вічний вогонь,1960, 42).

Значення в інших словниках

1. довірливо — дові́рливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. довірливо — [доув’ірлиево] присл.  Орфоепічний словник української мови
3. довірливо — Присл. до довірливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови