довірливо
ДОВІ́РЛИВО. Присл. до дові́рливий.
Вона довірливо сперлась на його рамено (Коб., І, 1956, 73);
Вона дивиться на хлопця тепло й довірливо, ніби читає Максимові думки (Цюпа, Вічний вогонь,1960, 42).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
довірливо —
дові́рливо прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
довірливо —
[доув’ірлиево] присл.
Орфоепічний словник української мови
-
довірливо —
Присл. до довірливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови