довіяти —
дові́яти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
довіяти —
див. довіювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
довіяти —
Довіяти, -вію, -єш гл. 1) О вѣтрѣ: достигнуть, долетѣть. Туди вітер не довіє і сонечко не догріє. Мил. 182. 2) Окончить вѣять. Коли б Біг поміг довіяти сьогодні ячмінь. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка