довіяти

Довіяти, -вію, -єш

гл.

1) О вѣтрѣ: достигнуть, долетѣть. Туди вітер не довіє і сонечко не догріє. Мил. 182.

2) Окончить вѣять. Коли б Біг поміг довіяти сьогодні ячмінь. Харьк. у.

Значення в інших словниках

1. довіяти — дові́яти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. довіяти — див. довіювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довіяти — ДОВІ́ЯТИ див. дові́ювати.  Словник української мови в 11 томах