дозвільний

ДОЗВІ́ЛЬНИЙ, а, е. Вільний, не зайнятий якою-небудь працею.

[Крістабель:] Ти так давно не згадував про нього… [Річард:] Бо не було дозвільної хвилини (Л. Укр., III, 1952, 11);

//Стос. до дозвілля (у 1 знач.), характерний для нього.

Психіатрія менш за все підходила для дозвільних розваг (Вол., Місячне срібло, 1961, 17);

Інтимність, насиченість дозвільної балачки урвалася, ніби став поруч свідок одвертої близькості цих людей… (Коп., Вибр., 1953, 55);

Праця при комунізмі буде радісною, вільною, творчою, але все ж таки це буде праця, а не розвага, не дозвільне проводження часу (Ком. Укр., 6, 1960, 55).

ДОЗВІЛЬНИ́Й, а́, е́. Який містить дозвіл на здійснення чого-небудь.

Дозвільний документ.

Значення в інших словниках

1. дозвільний — дозві́льний прикметник бездіяльний дозвільни́й прикметник який дозволяє  Орфографічний словник української мови
2. дозвільний — I дозв`ільний-а, -е. Вільний, не зайнятий якою-небудь працею. || Стос. до дозвілля (у 1 знач.), характерний для нього. II д`озвільний-а, -е. Який містить дозвіл на здійснення чого-небудь. Дозвільний документ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дозвільний — ВІ́ЛЬНИЙ (не зайнятий, не заповнений працею, справою); НЕРОБО́ЧИЙ (про день, час — не признач. для роботи); ВИХІДНИ́Й (про день — признач. для відпочинку), ДОЗВІ́ЛЬНИЙ (не зайнятий працею).  Словник синонімів української мови
4. дозвільний — Дозвільний, -а, -е Привольный.  Словник української мови Грінченка