докошувати

ДОКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОКОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех. і без додатка. Закінчувати косити; косити до певного місця, до певної межі, до якогось часу.

— Я лиш пообідав І збирався йти на он сей груник, Де якраз докошували сіно (Фр., XIII, 1954, 330);

Навколо мало вже жнив. Ярі де-не-де докошували (Головко, І, 1957, 269);

[3-й чоловік:] Та там докосив Бичкові просо! (Кроп., І, 1958, 481);

Косили цілий день і ледве докосили (Рильський, Поеми, 1957, 28);

*Образно. Знов яму вирито, знов безпорадна втрата! Старих борців докошує вже смерть… (Стар., Поет. тв., 1958, 154).

Значення в інших словниках

1. докошувати — доко́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. докошувати — -ую, -уєш, недок., докосити, -ошу, -осиш, док., перех. і без додатка. Закінчувати косити; косити до певного місця, до певної межі, до якогось часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. докошувати — див. доробляти  Словник синонімів Вусика
4. докошувати — Доко́шувати, -ко́шую, -ко́шуєш; докоси́ти, -кошу́, -ко́сиш, -ко́сять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. докошувати — Докошувати, -шую, -єш сов. в. докосити, -шу, -сиш, гл. Докашивать, докосить. З одного кінця докошували, а з другого гребці гребли. Г. Барв. 146.  Словник української мови Грінченка