долинати

ДОЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЛИ́НУТИ, ну, неш, док. Поширюючись, доноситися до чийого-небудь слуху, нюху (про звуки, запахи).

З долини, із ставу, долинав рівний невгамовний крекіт жаб (Тулуб, Людолови, І, 1957, 36);

Із саду долинав томливий запах нічних фіалок (Донч., III, 1956, 198);

Здалека, з графської садиби, долинуло дзвінке іржання лошати (Донч., III, 1956, 71);

Звідкись долинув верескливий юнацький сміх (Досв., Вибр., 1959, 242).

Значення в інших словниках

1. долинати — долина́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. долинати — (- звук) прориватися, долітати, надлітати, западати в ухо, д. доноситися; (- запах) тягнути, ширитися; п! ЛИНУТИ.  Словник синонімів Караванського
3. долинати — -аю, -аєш, недок., долинути, -ну, -неш, док. Поширюючись, доноситися до чийого-небудь слуху, нюху (про звуки, запахи).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. долинати — ДОНО́СИТИСЯ (про звуки, запахи та ін. — ставати чутним, відчутним), ДОЛІТА́ТИ, ДОХО́ДИТИ, ДОЛИНА́ТИ, ДОСЯГА́ТИ, ПРИНО́СИТИСЯ розм., ПРИЛІТА́ТИ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм., ДОБІГА́ТИ розм., НАДЛІТА́ТИ розм.; ПРОНИКА́ТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. долинати — Долина́ти, -на́ю, -на́єш; доли́ну́ти, -ли́ну, -ли́неш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)