долітати

ДОЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док.

1. Летячи, досягати чого-небудь, якого-небудь місця.

Ось вона [птиця] долітає до нашого кордону (Ю. Янов., І, 1954, 8);

Бризки [води] долетіли до його морди (Коцюб.. І, 1955, 366);

Подумати тільки, в саму голову летіла граната і.. не долетіла (Кол., На фронті.., 1959, 70).

2. Поширюючись, досягати чийого-небудь слуху, нюху (про звуки, запахи).

Навколо було тихо, од берега не долітав сюди жоден звук (Коцюб., І, 1955, 351);

Тим часом до Цимбала долітає бурмотіння тітки Калини (Жур., Звич. турботи, 1960, 109);

Той регіт долетів до ушей сонного батька (Н.-Лев., І, 1956, 196);

Тільки інколи, десь здалеку, долетить гудок паровоза (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 43).

Значення в інших словниках

1. долітати — доліта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. долітати — [дол'ітатие] -айу, -айеиш  Орфоепічний словник української мови
3. долітати — -аю, -аєш, недок., долетіти, -ечу, -етиш, док. 1》 Летячи, досягати чого-небудь, якого-небудь місця. 2》 Поширюючись, досягати чийого-небудь слуху, нюху (про звуки, запахи).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. долітати — див. літати  Словник синонімів Вусика
5. долітати — доно́ситися (доліта́ти) / донести́ся (долеті́ти) до ву́ха (до вух) чийого, чиїх, кого. 1. Ставати чутним, доступним для слухового сприймання.  Фразеологічний словник української мови
6. долітати — ДОНО́СИТИСЯ (про звуки, запахи та ін. — ставати чутним, відчутним), ДОЛІТА́ТИ, ДОХО́ДИТИ, ДОЛИНА́ТИ, ДОСЯГА́ТИ, ПРИНО́СИТИСЯ розм., ПРИЛІТА́ТИ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм., ДОБІГА́ТИ розм., НАДЛІТА́ТИ розм.; ПРОНИКА́ТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
7. долітати — Долітати, -таю, -єш сов. в. долеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Долетать, долетѣть. Хоть високо, невисоко, треба долітати. Мет. 7. Долетіти до сонця. Ком. І. 23.  Словник української мови Грінченка