долітати
ДОЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док.
1. Летячи, досягати чого-небудь, якого-небудь місця.
Ось вона [птиця] долітає до нашого кордону (Ю. Янов., І, 1954, 8);
Бризки [води] долетіли до його морди (Коцюб.. І, 1955, 366);
Подумати тільки, в саму голову летіла граната і.. не долетіла (Кол., На фронті.., 1959, 70).
2. Поширюючись, досягати чийого-небудь слуху, нюху (про звуки, запахи).
Навколо було тихо, од берега не долітав сюди жоден звук (Коцюб., І, 1955, 351);
Тим часом до Цимбала долітає бурмотіння тітки Калини (Жур., Звич. турботи, 1960, 109);
Той регіт долетів до ушей сонного батька (Н.-Лев., І, 1956, 196);
Тільки інколи, десь здалеку, долетить гудок паровоза (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 43).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- долітати — доліта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- долітати — [дол'ітатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
- долітати — -аю, -аєш, недок., долетіти, -ечу, -етиш, док. 1》 Летячи, досягати чого-небудь, якого-небудь місця. 2》 Поширюючись, досягати чийого-небудь слуху, нюху (про звуки, запахи). Великий тлумачний словник сучасної мови
- долітати — див. літати Словник синонімів Вусика
- долітати — доно́ситися (доліта́ти) / донести́ся (долеті́ти) до ву́ха (до вух) чийого, чиїх, кого. 1. Ставати чутним, доступним для слухового сприймання. Фразеологічний словник української мови
- долітати — ДОНО́СИТИСЯ (про звуки, запахи та ін. — ставати чутним, відчутним), ДОЛІТА́ТИ, ДОХО́ДИТИ, ДОЛИНА́ТИ, ДОСЯГА́ТИ, ПРИНО́СИТИСЯ розм., ПРИЛІТА́ТИ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм., ДОБІГА́ТИ розм., НАДЛІТА́ТИ розм.; ПРОНИКА́ТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- долітати — Долітати, -таю, -єш сов. в. долеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Долетать, долетѣть. Хоть високо, невисоко, треба долітати. Мет. 7. Долетіти до сонця. Ком. І. 23. Словник української мови Грінченка