домовитий
ДОМОВИ́ТИЙ, а, е. Який дуже дбає про свій дім, своє господарство; хазяйновитий.
Багатий пан, господар домовитий. На довгий час мав дім свій полишити (Фр., XIII, 1954, 376);
Вперше, як хазяїн домовитий, Ти, народе, по землі ідеш (Рильський, І, 1956, 318);
*Образно. Ластівочка— • домовита Любая пташина, Невсипуща, дітолюбна, Добра господиня (Метл. і Кост., Тв., 1906, 266).
Словник української мови (СУМ-11)