1. Словник української мови в 11 томах

домовитий

ДОМОВИ́ТИЙ, а, е. Який дуже дбає про свій дім, своє господарство; хазяйновитий.

Багатий пан, господар домовитий. На довгий час мав дім свій полишити (Фр., XIII, 1954, 376);

Вперше, як хазяїн домовитий, Ти, народе, по землі ідеш (Рильський, І, 1956, 318);

*Образно. Ластівочка— • домовита Любая пташина, Невсипуща, дітолюбна, Добра господиня (Метл. і Кост., Тв., 1906, 266).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. домовитий — домови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. домовитий — Хазяйновитий, г. ґаздовитий, господарний. Словник синонімів Караванського
  3. домовитий — -а, -е. Який дуже дбає про свій дім, своє господарство; хазяйновитий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. домовитий — див. багатий Словник синонімів Вусика
  5. домовитий — ХАЗЯЙНОВИ́ТИЙ (який добре веде господарство, дуже дбає про нього), ХАЗЯЙЛИ́ВИЙ, ГОСПОДАРОВИ́ТИЙ, ДОМОВИ́ТИЙ, СТАТКОВИ́ТИЙ, ГОСПОДА́РНИЙ діал. — Що це сталося з Романом? Десь шляється, а овечок не загнав. Він же такий хазяйновитий, робить діло без загаду. Словник синонімів української мови