домучувати

ДОМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех.

1. Муками доводити кого-небудь до повного знесилля, до загибелі.

Як він [Василь] найдорожче для його усього на світі кине домучувать отим катам? Ні, коли покидати, то разом краще гинути (Мирний, IV, 1955, 181).

2. перен., розм. З неохотою, небажанням, через силу робити що-небудь.

Домучив миску борщу.

Значення в інших словниках

1. домучувати — дому́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. домучувати — -ую, -уєш, недок., домучити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Муками доводити кого-небудь до повного знесилля, до загибелі. 2》 перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови