доня
ДО́НЯ, і, ж., пестл. Те саме, що дочка́.
Коло його стара мати Сидить на ослоні. За сльозами ледве, ледве Вимовляє доні (Шевч., І, 1951, 32);
— Тьотю, а тепер що? — звернулась вона до Марини Хомівни.— Не знаю, доню. Не плач (Хижняк, Тамара, 1959, 167).
Словник української мови (СУМ-11)