доня
Бабина доньку усе гладонька.
Бо баба пестить та добре доглядає.
Де доньок сім, там доля усім, а де одна, то й тій нема.
Потішають матір, у якої багато дочок.
Донька, чужа потіха.
Бо коли віддасться, то відлучиться від родини і піде жити у дім мужа.
Доньки хоч не жичать, а віддають.
Жартують з дівчини, яка йде заміж.
Сини до хати принесуть, а дочки й угли рознесуть.
Син, як жениться, то невістка приносить в хату свій посаг — придане, а дочка як віддається, то бере з дому придане в дім свого чоловіка.
Син — полатай хата, а дочка — обдери хата.
Син одружившися приносить з жоною її придане, а дочка віддавшися, бере придане з дому.
Приповідки або українсько-народня філософія