допитливість

ДОПИ́ТЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. допи́тливий.

Рано Свиридон навчився завдавати клопоту родині, і щоразу його тягла в світ допитливість, цікавість до нових місць, тварин, явищ природи (Ю. Янов., II, 1958, 323);

Великі карі очі світились розумом, допитливістю (Мас., Життя.., 1960, 95).

Значення в інших словниках

1. допитливість — допи́тливість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. допитливість — -вості, ж. Властивість за знач. допитливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови