1. Словник української мови в 11 томах

допитливість

ДОПИ́ТЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. допи́тливий.

Рано Свиридон навчився завдавати клопоту родині, і щоразу його тягла в світ допитливість, цікавість до нових місць, тварин, явищ природи (Ю. Янов., II, 1958, 323);

Великі карі очі світились розумом, допитливістю (Мас., Життя.., 1960, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. допитливість — допи́тливість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. допитливість — -вості, ж. Властивість за знач. допитливий. Великий тлумачний словник сучасної мови