допитливо

ДОПИ́ТЛИВО. Присл. до допи́тливий.

Він стояв на греблі й допитливо оглядав ставок (Панч, Гомон. Україна, 1954, 128).

Значення в інших словниках

1. допитливо — допи́тливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. допитливо — Присл. до допитливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. допитливо — Допитливо нар. Пытливо.  Словник української мови Грінченка