доплив

ДО́ПЛИВ, у, ч.

1. Надходження чого-небудь.

Склад води дельтових озер завжди змінюється. Під час поводі вони мають більший доплив прісної води (Курс заг. геол., 1947,118).

2. заст. Притока.

Дністр протікає на межі області і теж має свої допливи — Мурафу, Лядову та Русавку (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 17);

Дніпро після виходу за межі Азовсько-Подільської кристалічної смуги протікав північною стороною широкої заплавини, що утворилася між його руслом та лівобережним допливом — р. Конкою (Укр. бот. ж., XVII, 1, 1960, 3).

Значення в інших словниках

1. доплив — до́плив іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. доплив — (вод) приплив, надходження; (річки) сов. притока.  Словник синонімів Караванського
3. доплив — -у, ч. 1》 Надходження чого-небудь. 2》 заст. Притока.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доплив — ПРИТО́КА (річка, що впадає в більшу річку), ДО́ПЛИВ заст. Обміліла невелика притока Дністра, оголилося узгір'я (І. Цюпа); Товарниця — це малесенький доплив Черемоша, от ніби трошки більший потік (Г. Хоткевич).  Словник синонімів української мови
5. доплив — Доплив, -ву м. Притокъ. Желех.  Словник української мови Грінченка