допливати

ДОПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОПЛИСТИ́, иву́, иве́ш; мин. ч. допли́в, доплила́, ло́; і ДОПЛИВТИ́, ву́, ве́ш, док.

1. Пливучи, досягати якого-небудь місця.

Хлопець насилу допливає до берега (Багмут, Щасл. день.., 1951, 145);

Пливе, пливе… от-от доплив! Пірнув, виринає — І утоплену Ганнусю На берег виносить (Шевч., І, 1951, 167);

Батько й син допливли до села й скеровували пліт до берега (Чорн., Потік.., 1956, 7);

*Образно. Вірю, вдасться вам, брати, Аж до цілі доплисти (Павл., Пальм. віть, 1962, 8).

2. перен. Повільно поширюючись, досягати чийого-небудь слуху, нюху (про звуки, запахи); доноситися.

Гостро пахне соками трав, відволоженою землею, і звідкись допливає терпкий дух материнки (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 29).

Значення в інших словниках

1. допливати — доплива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. допливати — -аю, -аєш, недок., доплисти, -иву, -ивеш; мин. ч. доплив, доплила, доплило; і допливти, -ву, -веш, док. 1》 Пливучи, досягати якого-небудь місця. 2》 перен. Повільно поширюючись, досягати чийого-небудь слуху, нюху (про звуки, запахи); доноситися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. допливати — ДОНО́СИТИСЯ (про звуки, запахи та ін. — ставати чутним, відчутним), ДОЛІТА́ТИ, ДОХО́ДИТИ, ДОЛИНА́ТИ, ДОСЯГА́ТИ, ПРИНО́СИТИСЯ розм., ПРИЛІТА́ТИ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм., ДОБІГА́ТИ розм., НАДЛІТА́ТИ розм.; ПРОНИКА́ТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. допливати — Доплива́ти, -ва́ю, -ва́єш; допливти́ і допли́сти́, -ливу́, -ливе́ш; допли́в, доплила́; допли́вши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)