доповзати
ДОПОВЗА́ТИ, аю, аєш, недок., ДОПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док.
1. Повзучи, досягати якого-небудь місця, добиратися кудись.
Вони були на городі, доповзали до перших людських осель (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 193);
Арсен Красик зібрав усі свої сили, доповз до води (Ткач, Крута хвиля, 1954, 233).
2. перен., розм. Повільно, з труднощами добиратися куди-небудь.
Наше авто, як невтомна мурашка, доповзло до самої вершини і завтра покотиться вузенькою кам’яною стрічкою вниз (Жур., Вечір.., 1958, 276).
Словник української мови (СУМ-11)