доповзати
ДОПОВЗА́ТИ, аю, аєш, недок., ДОПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док.
1. Повзучи, досягати якого-небудь місця, добиратися кудись.
Вони були на городі, доповзали до перших людських осель (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 193);
Арсен Красик зібрав усі свої сили, доповз до води (Ткач, Крута хвиля, 1954, 233).
2. перен., розм. Повільно, з труднощами добиратися куди-небудь.
Наше авто, як невтомна мурашка, доповзло до самої вершини і завтра покотиться вузенькою кам’яною стрічкою вниз (Жур., Вечір.., 1958, 276).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доповзати — допо́взати дієслово доконаного виду доповза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- доповзати — -аю, -аєш, недок., доповзти, -зу, -зеш, док. 1》 Повзучи, досягати якого-небудь місця, добиратися кудись. 2》 перен., розм. Повільно, з труднощами добиратися куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доповзати — див. лізти Словник синонімів Вусика
- доповзати — ДОБРА́ТИСЯ (ДІБРА́ТИСЯ рідше) (прибути кудись, часто переборюючи труднощі), ДІСТА́ТИСЯ, ДОБУ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯ, ДОБИ́ТИСЯ розм., ДОСТА́ТИСЯ розм., ДОПРА́ВИТИСЯ розм., ДОПА́СТИ діал. Словник синонімів української мови
- доповзати — Доповза́ти, -за́ю, -за́єш; доповзти́, -повзу́, -взе́ш; доповзи́, -зі́м, -зі́ть; допо́вз, -повзла́; допо́взши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)