допроваджувати
ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОПРОВА́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Ведучи, везучи кого-небудь, доставляти до певного місця.
Слухай, сину,.. Слухай добре, та записуй, Та на Україні, Як бог тебе допровадить, То розкажи, сину, Що ти бачив диявола Своїми очима (Шевч., II, 1953, 250);
— За годину тут буде проїздити потяг, і він хутко вас допровадить до Барановичів… (Досв., Вибр., 1959, 102).
2. перен. Доводити кого-небудь до певного стану.
Сідала вона за піаніно — весела музика ніби дратувала її, жалібні мелодії допроваджували до сліз (Н.-Лев., IV, 1956, 183);
І я цікавий, що з того вийде, до чого може допровадити чоловіка самота (Коб., III, 1956, 7);
В своїм оповіданні вона багато наплутала… Так чи інак, а щось же її допровадило до такого нещасного стану (Коцюб., І, 1955, 456).
Словник української мови (СУМ-11)