допризовник

ДОПРИЗО́ВНИК, а, ч. Особа, яка проходить допризовне військове навчання.

Збори допризовників військкомат призначив на дев’яту годину (Десняк, 1, 1955, 420).

Значення в інших словниках

1. допризовник — допризо́вни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. допризовник — -а, ч. Особа, яка проходить допризовне військове навчання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. допризовник — див. молодий  Словник синонімів Вусика
4. допризовник — Допризо́вник, -ка, -ку! -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)