доречний

ДОРЕ́ЧНИЙ, а, е. Який відповідає обстановці; зробл. до речі, своєчасно.

Тут буде доречним сказати кілька слів про самого Йосипа Лукича (Мокр., Сто.., 1961, 93).

Значення в інших словниках

1. доречний — доре́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. доречний — Відповідний, такий, як треба, підхожий, слушний; (виступ) вчасний, своєчасний; (вираз) вдалий, влучний.  Словник синонімів Караванського
3. доречний — -а, -е. Який відповідає ситуації; зробл. до речі, своєчасно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доречний — ДОРЕ́ЧНИЙ (відповідний обставинам, саме такий, як треба, своєчасно сказаний, зроблений), СЛУ́ШНИЙ, ПРИДА́ТНИЙ, ПУ́ТНІЙ розм., ПУТЯ́ЩИЙ розм.; СВОЄЧА́СНИЙ (який відповідає потребам, вимогам даного моменту).  Словник синонімів української мови
5. доречний — Доре́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)