доречно

ДОРЕ́ЧНО. Присл. до доре́чний.

Вона вміла слухати, вміла доречно підкинути влучне слівце (Жур., Звич. турботи, 1960, 159).

Значення в інших словниках

1. доречно — доре́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. доречно — Присл. до доречний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доречно — див. улад  Словник синонімів Вусика
4. доречно — ВА́РТО присудк. сл. (про доцільність, доречність якоїсь дії тощо), ВАРТ, ДОРЕ́ЧНО, ДОЦІ́ЛЬНО, ЛИ́ЧИТЬ, ГОДИ́ТЬСЯ, НЕ ВА́ДИТЬ, НЕ ЗАВА́ДИТЬ, ГО́ЖЕ, НЕ ЗА́ЙВО (НЕ ЗА́ЙВЕ), НЕ ЗАЙВИНА́, НЕ ШКО́ДИТЬ.  Словник синонімів української мови