дороговказ

ДОРОГОВКА́З, у, ч.

1. Напис, стовп, віха, стрілка і все інше, що допомагає визначити напрямок куди-небудь.

До самого села не зустрілося жодної живої душі, тільки кам’яні хрести біліли над шляхом і написані вугіллям дороговкази на них всі були звернені на захід (Гончар, І, 1954, 9);

*У порівн. Довга курна стежка лишилася за ним, немов зримий дороговказ (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 230).

2. перен. Те, що визначає, дає напрямок для розвитку чого-небудь.

Комуністична партія була нашим вірним дороговказом, нашим учителем і наставником (Цюпа, Україна.., 1960, 64);

Дороговказом до міцного вічного миру є нова Програма нашої партії (Ком. Укр., 7, 1962, 86).

Значення в інших словниках

1. дороговказ — дороговка́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дороговказ — (на дорозі) знак, ціха, вказівка, стрілка, напис, стовп, тичка; (прилад) компас; П. програма, заповіт; пор. МАЯК.  Словник синонімів Караванського
3. дороговказ — -у, ч. 1》 Напис, стовп, віха, стрілка і т. ін., що допомагає визначити напрямок куди-небудь. 2》 перен. Те, що визначає, дає напрямок для розвитку чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови