досвітковий
ДОСВІТКО́ВИЙ, а, е, рідко. Прикм. до до́світок.
Темрява досвіткова заховала рум’янець сорому на його лиці (Н.-Лев., І, 1956, 188);
Півні крильми червоними махають, Оспівуючи досвітковий світ (Вирган, В розп. літа, 1959, 124).
Словник української мови (СУМ-11)