досвітній

ДОСВІ́ТНІЙ, я, є. Прикм. до до́світ.

У неділеньку у святую У досвітнюю годину.. Задзвонили в усі дзвони (Шевч., II, 1953, 137);

Спасибі, милі пташенята, За те, що пісню щастя голосну В досвітню пору чує моя хата (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 64);

// Який буває перед сходом сонця, світанком.

Досвітні огні переможні, урочі, Прорізали темряву ночі (Л. Укр., І, 1951, 87);

Досвітня метушня по дворах та вулицях вже вляглася (Дн. Чайка, Тв., 1960, 109);

// Стос. до досвіту.

В районі столиці заспівали досвітні півні (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 113).

Значення в інших словниках

1. досвітній — (який є перед ранком) передранковий, надранній, світанковий, передсвітанковий.  Словник синонімів Полюги
2. Досвітній — Досві́тній прізвище прізвище, псевдонім  Орфографічний словник української мови
3. досвітній — Передсвітній, удосвітній, дуже ранній; & досвітковий, досвітчаний.  Словник синонімів Караванського
4. досвітній — -я, -є. Прикм. до досвіт. || Який буває перед сходом сонця, світанком. || Стос. до досвіту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. досвітній — ПЕРЕДРАНКО́ВИЙ (який передує ранку, відбувається, буває перед ранком), ПЕРЕДРА́НІШНІЙ, НАДРА́ННІЙ, ПЕРЕДРА́ННІЙ рідше; СВІТАНКО́ВИЙ, СВІТОВИ́Й (який відбувається на світанку); ДОСВІ́ТНІЙ, ПЕРЕДСВІТА́НКОВИЙ, ПЕРЕДДОСВІ́ТНІЙ, ПЕРЕДСВІ́ТНІЙ, ДОСВІТКО́ВИЙ...  Словник синонімів української мови
6. досвітній — Досві́тній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. досвітній — Досвітній, -я, -є Предразсвѣтный. Моя зоре досвітняя. Шевч. 240.  Словник української мови Грінченка