досвіток
ДО́СВІТОК, тку, ч. Час доби перед сходом сонця, світанком.
Загупали з досвітку до пізньої ночі ціпи між стогами, загарчали лопати на токах (Мирний, III, 1954, 7);
Щоб не запізнитися, він з самого досвітку був на ногах (Чорн., Визвол. земля, 1959, 163).
Словник української мови (СУМ-11)