досвітчаний

ДОСВІТЧА́НИЙ¹, а, е, рідко. Те саме, що досві́тній.

Було ще рано. У вікна дивилась зимова ніч, зорі тремтіли в морозному повітрі, досвітчане світло в далеких хатах блимало (Коцюб., І, 1955, 326).

ДОСВІТЧА́НИЙ², а, е, заст. Прикм. до до́світки².

Досвітча́на ма́ти, заст. — жінка, у хаті якої молодь збиралася на досвітки.

Оце було як осінь, то вже дівчата й парубки так і пропитують на селі, де яка вдова живе да хорошу хату.. має, щоб її просити у досвітчані матері (Барв., Опов.., 1902, 56);

Ніхто нічого звечора не робить. От хіба тільки молодеча збереться у досвітчаної матері (Мирний, III, 1954, 405).

Значення в інших словниках

1. досвітчаний — досвітча́ний 1 дієприкметник досвітній рідко досвітча́ний 2 дієприкметник від: досвітки  Орфографічний словник української мови
2. досвітчаний — I -а, -е, рідко. Те саме, що досвітній. II -а, -е, заст. Прикм. до досвітки II. Досвітчана мати заст. — жінка, у хаті якої молодь збиралася на досвітки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. досвітчаний — ПЕРЕДРАНКО́ВИЙ (який передує ранку, відбувається, буває перед ранком), ПЕРЕДРА́НІШНІЙ, НАДРА́ННІЙ, ПЕРЕДРА́ННІЙ рідше; СВІТАНКО́ВИЙ, СВІТОВИ́Й (який відбувається на світанку); ДОСВІ́ТНІЙ, ПЕРЕДСВІТА́НКОВИЙ, ПЕРЕДДОСВІ́ТНІЙ, ПЕРЕДСВІ́ТНІЙ, ДОСВІТКО́ВИЙ...  Словник синонімів української мови
4. досвітчаний — Досвітча́ний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. досвітчаний — Досвітчаний, -а, -е 1) Предразсвѣтный. Сим. 185. 2) Сдѣланный во время досвіток. Це ранішня робота, а це досвітчана. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. досвітчана мати. Женщина, въ домѣ которой собираются досвітки. Борз. у.  Словник української мови Грінченка