досита

ДОСИ́ТА, присл. До повної ситості.

На кінець обіду всі.. відчули, що поїли досита (Скл., Святослав, 1959, 287);

// перен. До повного задоволення.

— Прощай, Солохо! — каже Горпина, коли надивилась досита на її ясну ухмилку (Мирний, І, 1954, 58);

Не міг [Безбородько] досита намилуватись своїм відбитком у дзеркалі (Вільде, Сестри.., 1958, 217).

Значення в інших словниках

1. досита — доси́та прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. досита — пр., ситно, доволі, ДОСХОЧУ, обр. по саму зав’язку, по саме нікуди.  Словник синонімів Караванського
3. досита — присл. До повної ситості. || перен. До повного задоволення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. досита — Досхочу, донесхочу, донехочу  Словник чужослів Павло Штепа
5. досита — ДОСХОЧУ́ (до повного задоволення), ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), ДОНЕ́СХОЧУ розм., ДОНЕ́ХОЧУ розм., ДОСИ́ТА розм., ВПРИ́ПУСТ (УПРИ́ПУСТ) розм., ПОДОСТА́ТКОМ діал. Коло неї хлопці, як хміль коло тичини, в'ються...  Словник синонімів української мови
6. досита — Досита нар. Досыта. Ми їмо з корита, та до сита, а ви з блюда, та до худа. Ном. № 1614.  Словник української мови Грінченка