досита

ДОСХОЧУ́ (до повного задоволення), ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), ДОНЕ́СХОЧУ розм., ДОНЕ́ХОЧУ розм., ДОСИ́ТА розм., ВПРИ́ПУСТ (УПРИ́ПУСТ) розм., ПОДОСТА́ТКОМ діал. Коло неї хлопці, як хміль коло тичини, в'ються... хочеться їй з ними погуляти, уволю нареготатися, досхочу подуріти (Панас Мирний); В літню куряву та спеку вволю не нагуляєшся, не набігаєшся (С. Васильченко); — Напоїть сьогодні верблюдів донесхочу (З. Тулуб); І ну щипать лиця. Нащипала (Мася) донехочу і сіла (А. Свидницький); — Ну і що ж, — запитав Стефко, насміявшися досита, — розсудила Войцехова вашу суперечку? (І. Франко); Коні їдять овес уприпуст (Словник Б. Грінченка); Темна чорнявка.. пашіла здоров'ям. Свіже повітря й подостатком харчу служило їй (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. досита — доси́та прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. досита — пр., ситно, доволі, ДОСХОЧУ, обр. по саму зав’язку, по саме нікуди.  Словник синонімів Караванського
3. досита — присл. До повної ситості. || перен. До повного задоволення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. досита — Досхочу, донесхочу, донехочу  Словник чужослів Павло Штепа
5. досита — ДОСИ́ТА, присл. До повної ситості. На кінець обіду всі.. відчули, що поїли досита (Скл., Святослав, 1959, 287); // перен. До повного задоволення. — Прощай, Солохо!...  Словник української мови в 11 томах
6. досита — Досита нар. Досыта. Ми їмо з корита, та до сита, а ви з блюда, та до худа. Ном. № 1614.  Словник української мови Грінченка