достаток
ДОСТА́ТОК, тку, ч.
1. Відсутність нужди, матеріальна забезпеченість; заможність.
Жили ми при достатку, всього було доволі (Вовчок, І, 1955, 3);
Грицько, ..пишаючись своїми достатками, сам тепер думав не про убожество (Мирний, II, 1954, 79);
Чесна трудова сім’я живе в достатку, бо, як говориться: де працює гурточок, там повний куточок (Колг. Укр., 4, 1956, 22);
// Матеріальні засоби, доходи.
Як прийде час, вибере [Грицько картоплю], привезе додому, і вже всі достатки (Ірчан, II, 1958, 70).
2. тільки одн., чого. Велика кількість чого-небудь.
Всі наші люди мусять мати (і матимуть!) достаток найкращих у світі фруктів (Гончар, М. Братусь, 1951, 74);
Достаток високоякісних продуктів харчування для населення і сировини для промисловості неможливий без крутого піднесення тваринництва (Ком. Укр., 4, 1963, 21).
Словник української мови (СУМ-11)