достоювати

ДОСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док., неперех. і перех.

1. Стояти до закінчення чого-небудь, до певного строку.

— Недовго достояти; побачу, що вони тут робитимуть (Кв.-Осн., II, 1956, 108);

Сяк-так службу божу достояла і до родичів своїх далеких не зайшла, а подалась назад (Цюпа, Назустріч.., 1958, 63);

*Образно. Була зоряна ніч, і місяць достоював на варті одиноко (Рибак, Гармати.., 1934, 5).

2. розм. Робитися зрілим, стиглим.

Ще груші не достояли, а Лаврінові діти кинулись на їх, як бджоли на мед (Н.-Лев., II, 1956, 379).

Значення в інших словниках

1. достоювати — досто́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. достоювати — -юю, -юєш, недок., достояти, -ою, -оїш, док., неперех. і перех. 1》 Стояти до закінчення чого-небудь, до певного строку. 2》 розм. Робитися зрілим, стиглим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. достоювати — I. СТИ́ГНУТИ (про плоди рослин — досягти зрілості), ДОСТИГА́ТИ, ЗРІ́ТИ, ДОЗРІВА́ТИ, СПІ́ТИ, ДОСПІВА́ТИ, ВИСТИГА́ТИ, ВИЗРІВА́ТИ, ВИСПІВА́ТИ, ПОСПІВА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПОСТИГА́ТИ розм., НАСПІВА́ТИ розм., СПІЛІ́ТИ розм., ДОСТО́ЮВАТИ розм.; ПРИСТИГА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови