дострочувати

ДОСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСТРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех.

1. Закінчувати строчити; строчити до кінця, до певної межі.

2. розм. Закінчувати писати; дописувати що-небудь.

Дострочити лист.

Значення в інших словниках

1. дострочувати — достро́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дострочувати — -ую, -уєш, недок., дострочити, -рочу, -рочиш, док., перех. 1》 Закінчувати строчити; строчити до кінця, до певної межі. 2》 розм. Закінчувати писати; дописувати що-небудь. Дострочити лист.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дострочувати — див. шити  Словник синонімів Вусика