достягати
ДОСТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОСТЯГТИ́ і ДОСТЯГНУ́ТИ, стягну́, стя́гнеш; мин. ч. достя́г, ла́, ло́ і достягну́в, ла, ло; док., заст. Діставати.
Гаснув день, Люди кинули роботу, Достягли люльки з кишень (Щог., Поезії, 1958, 245);
Коло броду беру воду, Не достягну до дна (Чуб., V, 1874, 224);
— Тим крамарям хоч і в болоті полоскаться, аби звідтіль достягать гроші (Н.-Лев., І, 1956, 50).
Словник української мови (СУМ-11)