дотоптувати

ДОТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., перех. Закінчувати топтати що-небудь; топтати до кінця.

*Образно. Мотрина Дарій, що дотоптувала стежкою життя п’ятий десяток літ, розгублено позирала ззаду на схвильованих дівчат (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 243).

Значення в інших словниках

1. дотоптувати — дото́птувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дотоптувати — див. дотоптати.  Великий тлумачний словник сучасної мови