дошкульно

ДОШКУ́ЛЬНО. Присл. до дошку́льний.

Раптом сержанта чимось дошкульно ударило в ногу нижче коліна (Гончар, І, 1954, 465);

Що йому [Я. Купалі] не подобалось, все те він висміював дошкульно (Мас., Життя.., 1960, 21);

Вечірній ущипливий мороз дошкульно нагадував про себе (Кир., Вибр., 1960, 413).

Значення в інших словниках

1. дошкульно — дошку́льно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. дошкульно — Присл. до дошкульний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дошкульно — Дошку́льно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дошкульно — Дошкульно нар. Больно. Так, братця, б'є дошкульно, що коли б були не держали, то сам був би не видержав. Ном. № 2346 на стр. 284.  Словник української мови Грінченка