дощик
ДО́ЩИК, а, ч. Зменш.-пестл. до дощ 1.
З неба сіяв дрібненький дощик (Коцюб., II, 1955, 284);
— Щоб льонок скоріш поспів — це його якби щоб прямо зверху дощик покропив (Тич., II, 1957, 231).
Словник української мови (СУМ-11)ДО́ЩИК, а, ч. Зменш.-пестл. до дощ 1.
З неба сіяв дрібненький дощик (Коцюб., II, 1955, 284);
— Щоб льонок скоріш поспів — це його якби щоб прямо зверху дощик покропив (Тич., II, 1957, 231).
Словник української мови (СУМ-11)