1. Словник української мови в 11 томах

дощик

ДО́ЩИК, а, ч. Зменш.-пестл. до дощ 1.

З неба сіяв дрібненький дощик (Коцюб., II, 1955, 284);

— Щоб льонок скоріш поспів — це його якби щоб прямо зверху дощик покропив (Тич., II, 1957, 231).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дощик — до́щик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дощик — -а, ч. Зменш.-пестл. до дощ 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дощик — див. дощ Словник синонімів Вусика
  4. дощик — До́щик, -ка, -кові, на -ку, -ку! -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)