дощечка

ДО́ЩЕЧКА, и, ж. Зменш, до до́шка 1, 3.

Юрко вистругав маленьку дощечку (Н.-Лев., III, 1956, 294);

Потім тітка Саша вийняла на паркеті дощечку, виколупала там ямку.. і запхнула туди радянські документи (Ю. Янов., II, 1954, 36);

Обидва зайшли в кімнату, де на дверях дощечка: Драбинівський осередок ЛКСМУ (Головко, І, 1957, 272).

Значення в інших словниках

1. дощечка — до́щечка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири до́щечки  Орфографічний словник української мови
2. дощечка — -и, ж. Зменш. до дошка 1), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дощечка — Дощечка, -ки ж. 1) ум. отъ дошка. 2) Инструментъ у ткачей: дощечка съ рукоятью и съ просверленными въ равныхъ разстояніяхъ отверстіями, сквозь которыя проходять нити при снованіи ихъ на снувалку. МУЕ. ІІІ. 16.  Словник української мови Грінченка