доїдений

ДОЇ́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до дої́сти 1.

Доїдена страва;

// дої́дено, безос. присудк. сл.

Тим часом перші страви було доїдено (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97).

Значення в інших словниках

1. доїдений — дої́дений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. доїдений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до доїсти 1). Доїдена страва. || доїдено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови